Освіта, яка не вчить жити успішно у сучасному світі,
не має ніякої цінності.
Р.Т. Кіосакі
Презентація
Сьогодні перед освітнім процесом постає завдання створити умови для особистісного зростання і творчого самовираження кожного громадянина нашої держави.
Проблема формування культури толерантності в класному колективі в складних реаліях нашого сьогодення набуває особливої актуальності та значимості. Проблема толерантності особливо цікава і актуальна для мене на даному етапі педагогічної діяльності, оскільки учні мого класу вступають в пору перехідного віку і бувають нетерпимі один до одного, до старших, до сторонніх людей.
У 2015р, отримавши класне керівництво в 5 класі, я зіткнулася з цілим рядом проблем дитячого колективу:
- наявність в класі «зірок» і «відторгнутих»;
- неприйняття чужої думки;
- невміння вести дискусію
Щоб краще пізнати дітей, їх нахили, здібності, мотивації було проведено анкетування учнів, діагностику вихованості, були застосовані методи спостереження.
Враховуючи результати була створена модель виховної системи класу, в якій основну мету діяльності було визначено як виховання культури толерантності в класному колективі.
Досягнення цієї мети виявилося досить складним і копітким процесом, що вимагає систематичної і вдумливої роботи з урахуванням специфіки віку дітей, їх сімейного стану, вже сформованих поглядів та уподобань.
Необхідно було вирішити наступні завдання:
- сформувати в учнів уявлення про толерантність;
- створити умови для успішної взаємодії дітей,
- виховувати терпимість до чужої думки;
- створювати умови для можливості живого спілкування, формувати комунікативні зв'язки у класі, в сім'ї, в соціумі;
Досягнути вирішення цих завдань, на мою думку, можна спільними зусиллями, у процесі колективної та індивідуальної діяльності, заснованої на принципах співпереживання, співпраці, взаємоповаги.
У своїй роботі я дотримуюся принципів і правил, які допомагають мені побудувати процес взаємодії з вихованцями та їх батьками краще і результативніше.
Для успішного функціонування системи я вибрала такі механізми:
1. Моделювання власної поведінки.
Рішення поставлених задач, на мій погляд, необхідно починати саме з цього. Обрану мною модель поведінки можна визначити як «Старший друг». Мені необхідно було продемонструвати власну толерантну поведінку і показати дітям, що я приймаю їх такими, які вони є. Така модель поведінки повністю виключає дратівливість, авторитаризм, придушення чужої думки. Учитель, в першу чергу сам повинен бути толерантним, він повинен бути готовий почути голос кожного учня, яким би наївним він не був.
2. Створення в класі нового простору як союзу однодумців, враховуючи інтереси і потреби дітей, сприяючи згуртуванню колективу та формуванню навичок толерантної поведінки.
Щоб запустити цей механізм у дію, необхідно ввести певні норми і правила взаємовідносин, вибрати форму введення таких норм. «Затишний куточок» класу в такій виховній системі просто необхідний. Це місце зустрічі членів класного співтовариства, де можна поговорити з друзями, поговорити з класним керівником, де є «свій живий дух», де завжди приймуть, допоможуть і зрозуміють. Таким місцем став наш шкільний кабінет
3. Система класних годин, позашкільних заходів, занять різних форм і традицій класу.
Щоб максимально реалізувати всі плани та прагнення, мені, як класному керівникові, необхідно забезпечити оптимістичний (по А.С. Макаренко - "мажорний") тон життєдіяльності дитячого учнівського колективу.
Характерною для класу особливістю є висока активність у позакласних справах, ініціативність та творчий початок. З огляду на це в своїй практиці активно використовую інсценізацію, що розвиває пам'ять, творчу уяву, креативне мислення, мову, мовлення, вміння спілкуватися, самостійність.
Як класний керівник намагаюся досягти найкращого результату у будь-якій виховній справі. Неабияку зацікавленість викликав загальношкільний захід, підготовлений учнями нашого класу «Мова –душа народу», « «У гостях у Святого Миколая»
До дня толерантності було проведено урок-презентацію «Ми дуже різні, але ми разом». У ході спілкування діти сформулювали правила толерантного спілкування.
Робота щодо виховання культури толерантності в класному колективі являється складовою частиною плану виховної роботи на 2016-2017 навчальний рік .
Таким чином, я намагаюся створювати умови для формування в класі атмосфери дружби, взаєморозуміння та підтримки, розвивати вміння діяти відповідно до отриманих моральних знань в реальних життєвих ситуаціях.
Слід зазначити, що якщо в класі постійно трапляються конфліктні ситуації, то дитина може шукати комфортну для себе групу за межами класу і навіть школи. На жаль, часто в подібних групах заохочуються такі речі, як куріння, протиправні дії. Щоб цього не сталося, я намагаюся захопити учнів роботою, зацікавити якою-небудь справою, як в класі, так і в загальношкільних заходах, які проводяться в школі регулярно. Результативними були класні години на тему «Наші стосунки», «Вчимося домовлятися», «Посмішка і сміх приємні для всіх», «Шість кроків вирішення конфлікту», захист плакатів на тему «Ні – шкідливим звичкам!», «Будьмо здорові».
Величезну користь при формуванні толерантних відносин принесла організація благодійних акцій: «Банк одягу», «Збери портфель товаришу», «Допоможи».». Діти взяли в них активну участь. Всі ці справи залишили глибокий слід в душах дітей, змусили їх замислитися над витоками нетерпимості.
У моєму класі живуть свої добрі традиції, які, як я переконалася на практиці, дозволяють створити атмосферу дійсно відкритого, довірливого спілкування. Ці організаційно-педагогічні форми виховної роботи дозволяють домогтися бажаного результату: Новорічні свята, Свято завершення навчального року, організація дітьми концертів для батьків «Я мамі низька вклонюся».
4. Система батьківських зборів та консультацій.
Одним із основних пріоритетів є згуртування учнів та батьків класу в єдиний, дружній колектив через участь у спільних творчих та соціально-важливих справах. Вважаю, що тільки за умови, якщо на проблему звертатимуть увагу і в школі і вдома, вона буде успішно вирішена. Тому особливу увагу я приділяю організації роботи з батьками. Поряд з традиційними формами роботи використовую інноваційні колективні й індивідуальні форми співпраці з батьками: проводжу тематичні батьківські збори, такі як: «Основи морального виховання», «Культурні цінності сім'ї та їх значення для дитини» та ін., круглі столи, батьківські тренінги . Залучаю батьків до проведення виховних годин, екскурсійних подорожей, загальношкільних заходів та конкурсів. З багатьма батьками організую індивідуальні консультації.
Спільні свята з дітьми та батьками допомагають зміцнити відносини, більш шанобливо ставитися один до одного.
5. Співпраця зі шкільної психологічної службою і педагогами додаткової освіти.
Поряд з етичними бесідами, що формують моральні цінності дитини, зі святами, що допомагають робити колектив класу більш дружним, необхідно проводити психологічні тренінги, які показують дітям реальні шляхи виходу з конфлікту. Психологічні знання, отримані моїми учнями на заняттях, допоможуть їм завершувати конфлікти без насильства і в дорослому житті. Тому я залучаю до роботи і тісно співпрацюю зі шкільним психологом Гайдою Оксаною Миколаївною.
Завдяки спільній роботі зі шкільним психологом, мені вдається правильно підбирати необхідні діагностичні методики для виявлення проблем та їх причин, а також для відстеження результатів діяльності.
Ведеться індивідуально-профілактична робота. Наприклад, із Безродною Маргаритою. Всі проблеми з дітьми групи ризику намагаюся вирішити в рамках класу.
Результативність
Під час реалізації будь-якої виховної концепції важливо бачити і знати її результати. Для вивчення результатів виховного впливу використовую наступні методики: моніторинг, діагностику, анкетування.
Я планую продовжити роботу в системі, в результаті чого повинен сформуватися «толерантний клас», в якому вміють уважно слухати і чути, співчувати і співпереживати, забезпечувати ділову і моральну підтримку.
Я сподіваюсь, що система заходів щодо розвитку моральності дасть позитивні результати | 
