Перехід учня з початкової школи до школи другого ступеня супроводжується низкою специфічних проблем, що потребують з боку дорослих особливої уваги. Сукупність психофізіологічних та особистісних змін, нові умови навчання в середній школі, високі вимоги до інтелектуального розвитку учня, підвищений темп навчальної діяльності - усе це викликає напруження психіки.
Для того, щоб полегшити процес адаптації, уникнути стресів, негативних переживань, надмірних емоцій, конфліктів та погіршень фізичного здоров’я, яке залежить від стану психіки дитини, вчитель повинен прикласти максимум зусиль, бути уважним,чуйним,знати про труднощі, що можуть виникнути в період адаптації,вміти вирішувати конфлікти, враховувати індивідуальні особливості учнів на уроках.
Є дві групи причин, через які діти відчувають труднощі в адаптації до основної ланки школи.. Перша (психофізичні причини) характеризує стан організму дитини й процеси, які відбуваються в ньому. Друга — педагогічні причини, пов’язані з організацією навчально-виховного процесу в 5—6-х класах.
Говорячи про психологічні особливості учня 10-12 років, необхідно коротко зупинитись на таких, як відчуття дорослості . Це особлива форма самопізнання, яка виявляється в потребі рівноправ’я, поваги й самостійності, серйозного, довірливого ставлення з боку дорослих. Нехтування такими вимогами, незадоволення цієї потреби загострює негативні риси підліткової кризи. Якщо школа не пропонує учням засобів реалізації їхнього почуття дорослості, воно все ж проявляється, але найбільш невигідним способом — упевненістю підлітка в несправедливості й необ’єктивності вчителя.
Здатність до фантазування, некритичного планування свого майбутнього — ще одна типова риса молодшого підлітка. Результат дії для п‘ятикласника стає другорядним, на перший план виступає власний авторський задум. Якщо вчитель контролює лише результат навчальної роботи школярів і не знаходить місця для оцінки дитячої творчості, ініціативи, самостійності, то процес навчання втрачає для учня свою актуальність і привабливість.
Молодшому підліткові притаманне прагнення експериментувати, використовувати свої творчі можливості. Якщо школа не забезпечує відповідних умов, то ця здатність реалізується лише в поверховій і примітивній формі — в експериментах зі своєю зовнішністю.
Нової якості у п'ятикласників набувають стосунки з однолітками. Діти хочуть почувати себе частиною цілого колективу, жити з ним спільним життям, бути визнаними друзями. Спілкування з друзями стає самостійною діяльністю і має велике значення для формування уявлення про себе.
Адаптація дитини до навчання в середній ланці школи відбувається не одразу. Це довготривалий процес, пов’язаний зі значним навантаженням усіх систем організму.
Починаючи роботу з учнями 5-х класів, необхідно брати до уваги вікові особливості раннього підліткового віку.
У зв’язку з початковим етапом статевого дозрівання істотні зміни відбуваються в пізнавальній сфері молодших підлітків: гальмується темп діяльності; на виконання певної роботи тепер їм потрібно більше часу; вони часто бувають роздратованими, примхливими; настрій постійно змінюється. Усе це стає причиною зауважень, покарань, призводить до зниження успішності й появи конфліктів у взаєминах.
Процес статевого дозрівання вливає негативно й на процеси гальмування та збудження. Підлітки частіше відволікаються, негативно реагують на зауваження, іноді поводяться зухвало. У дітей 10—12 років спостерігається неорганізованість, навчальна розгубленість, недисциплінованість, знижена самооцінка. Причина полягає в особливостях вікового періоду: підлітки швидше втомлюються, втома переходить у стійку перевтому. Ці процеси негативно впливають на поведінку школяра в цілому.
Отже, показниками дезадаптації школярів до умов навчання в 5—6-х класах є:
• зниження успішності навчання;
• відсутність інтересу до навчання;
• поява ознак стурбованості, неадекватних поведінкових реакцій на зауваження й репліки вчителя;
• погіршення взаємин з однолітками.
Водночас учитель має знати, що всі ці особливості об’єктивні, швидко минають і не спричиняють негативного виливу на навчання, якщо не стають предметом особливої уваги педагога. Він повинен ураховувати типологічні й індивідуальні особливості дітей цього віку й будувати навчально-виховний процес відповідно до них.
Організаційний бік процесу навчання також може спричиняти проблеми. Зміна форм навчання для п’ятикласників відбувається несподівано: замість одного вчителя початкової школи, який поповнював усі необхідні для дитини контакти з дорослими, з’являється багато вчителів-предметників, взаємини з котрими стосуються в основному питань успішності й поведінки на уроках.
Досить поширеним є явище, коли вчителі-предметними приходять у п’ятий клас, випустивши зі школи старших школярів. Вони переносять на учнів 10—12 років методи навчання, характерні для старшої школи: висувають дуже серйозні вимоги до самостійності, різко збільшують темп вивчення навчального матеріалу, вводять одразу багато нових понять із різних навчальних галузей, розібратися в яких діти неспроможні. Усе це негативно впливає на результати навчання школярів.
Відповідь на запитання «Як допомогти учневі прожити цей складний період із мінімальними втратами?» пов’язана із серйозною підготовчою роботою вчителів, які починають працювати з учнями 5-го класу.
Якщо молодший шкільний вік — період ознайомлення з навчальною діяльністю, то головна мета основної школи — розвиток інтелектуальної, пізнавальної, комунікативної активності й навчальної самостійності учня; формування якісно нової мотивації навчальної праці, що спрямована на оволодіння різними способами отримання інформації. І нарешті, педагогові треба вміти аналізувати причини неуспішності адаптаційного періоду й можливості (шляхи) корекції труднощів адаптації школяра.
Необхідно, щоб учителі поступово ускладнювали зміст навчання в 5-му класі, особливу увагу приділяли особистісній значущості для школярів тих чи інших знань, намагалися враховувати їхні пізнавальні інтереси й можливості.
Велика робота чекає на вчителів щодо зміни ставлення до контрольно-оцінної діяльності учня. Вони мають забезпечити інтеграцію думки учня про себе з думками інших людей про нього; використовувати у процесі навчання конкретні навчальні ситуації, у яких відбувається розвиток самоконтролю, об’єктивної самооцінки.
У період адаптації важливо забезпечити ди¬тині спокійну, лагідну обстановку, чіткий режим, тобто зробити так, щоб п’ятиклас¬ник постійно відчував підтримку і допомогу з боку вчителів .
Проте готових рецептів щодо вирішення окресленої проблеми в педагогіці не існує. Учитель завжди має бути у творчому пошуку, адже у процесі навчання постійно виникають ситуації, що породжують нові проблеми, які й вирішувати треба по-новому.
Отже, цілеспрямована координація дій учителів, їхній професіоналізм і досвідченість сприятимуть подоланню труднощів в навчанні й спілкуванні в навчально-виховному процесі,допоможутьучням уникнути психологічних проблем.