25 грудня 1979 року радянські війська були введені в Афганістан. 

Для тисяч солдат, їх батьків, матерів, братів і сестер розпочалася жорстока війна...

Під час війни в Афганістані дорогою ціною розплачувалися юнаки за все. А ціною було життя.  І понесли чорні птахи - смерті похоронку в Україну, не минули й нашого краю.

Кожного року в нашій школі учні та вчителі вшановують пам'ять випускника 1979 року - Головченка Валерія Анатолійовича, який 17 березня 1984 року загинув під час виконання інтернаціонального обов'язку в республіці Афганістан. 

Нагороджений посмертно орденом Червоної Зірки і медаллю від вдячного Афганського народу. 

Найстрашніше і найбезглуздіше в світі—це війна. Ми повинні пам'ятати тих, хто не дожив, не доспівав, не до кохав...

У рамочці весняне фото

Це він – її єдиний син..

Вже п’ята осінь біля плоту

Злітає листям з горобин.

Син вже до неї не вернеться,

Не відведе з очей туман,

Неначе рана біля серця

Той вічний біль – Афганістан.

У рамочці привітне фото

І запізнілі ордени.

Та матерям німу скорботу

Вже не розрадять і вони.

Слова утіхи…Де їм взятись,

Коли печаль – не день, не рік

Було йому на той час 20,

І так залишиться повік.

Як серце матері зігріти?

У неї був на білім світі

Всього один-єдиний син