Взимку, коли за вікном хурделиця і сніг ласкаво проситься до хати, оживають спогади про далеке минуле. Біг часу. Чи можливо його зупинити? Сімдесят п'ять років. З точки зору історії, з висоти погляду тисячоліть – це мить, яка нічого не важить. Але для нас, красноріченців, – це життя , це ціла епоха.

Війна – найбільше, що є з людських лих. Багато горя принесла вона. Мільйони життів, доль людських, знищених міст і сіл. Друга світова війна залишається живою історією, бо серед нас ще живуть свідки тих подій. Ці свідки – наші земляки - односельці.

З їхніх спогадів неможливо написати роман чи повість, бо вони уривчасті, нескладні. Але, слухаючи спогади наших прадідів, ми поринаємо в ті далекі, незрозумілі для нас часи, сповнені людського смутку і горя.

Разом з ними ми линемо туди, де холод, голод та страждання, де горе виковувало чоловічу мужність, жіночу витривалість, а дітей робило дорослими людьми…

В ту зиму 1943 року до села Кабаннє завітав справжній Новий рік. Він прийшов зі сторони Климівни, разом з переможною ходою танків, на яких палали червоні зірки. Дітлахи почули гуркіт машин і бігли їм назустріч, не відчуваючи болю в ногах та важких батьківських чобіт. На танках сиділи справжні «діди морози» – почервонілі, засніжені. Танкісти протягали руки до дітей, підіймали їх у повітря, підкидали догори та вмощували на башти машин. Радості дітей не було меж.

Цими визволителями у січні 1943 були воїни 52 -ої стрілецької ордена Суворова двічі Червонопрапорної дивізії. Серед визволителів були два наших односельці —Чернишов Олексій Ксенофонтович та Бариш Іван Федорович. Так 30січня 1943 року було звільнено від фашистів наше рідне село.

У музеї нашого освітнього закладу традиційно проходять заходи, присвячені цій даті. Урок мужності був проведений для учнів 7-а класу. Присутні вшанували пам'ять визволителів нашого селища. Не меркне пам'ять нащадків, як і не згасає в душі кожного з нас свіча скорботи. Мої вихованці отримали щемні, незабутні враження та ще раз пройнялися повагою до тих патріотів, які захищали наш край від фашизму.

Саме матеріали музею висвітлюють події Другої світової війни. Тут зберігаються бойові нагороди, листи-спогади ветеранів, матеріали пошуково-дослідницької роботи волонтерських об̍ єднань класів, центру «Спадщина». Матеріали музею розповідають про героїчний, бойовий шлях 52-ї стрілецької ордена Суворова двічі Червонопрапорної дивізії.

 Сьогодні ми віддаємо шану ветеранам. Вже мало залишилось в живих тих, хто зі зброєю в руках захищав нашу Батьківщину.

Приходять на зміну нові покоління, які не знають про ті страждання, що випали на долю наших визволителів, хто в грізні роки війни показував зразки мужності, стійкості.

Ми пишаємося тим, що наша Батьківщина мала славні періоди історії, справді легендарних героїв, мужньо пережива найважчі випробування і не скорилася.

Будемо пам’ятати, земляки, свою історію, своє минуле, щоб мати майбутнє. Сьогодні, як ніколи, нинішнім захисникам, воїнам АТО- захисникам Вітчизни потрібен досвід, мудрість, вміння Перемагати. Випускники школи, односельці, які борються за незалежність нашої держави, прислухаються до голосу минулого покоління, покоління героїв. Їм є на кого рівнятись, брати приклад.

І якщо ми хочемо бути справжніми громадянами своєї Батьківщини, ми повинні розуміти і поважити один одного, намагатися жити однією родиною задля щастя і злагоди в усій нашій великій країні. Бо ми всі – українці!

Жувако Л.В., класний керівник 7а класу