Сучасного випускника закладу освіти неможливо уявити без сформованих життєвих, предметних, громадянознавчих компетентностей, які ми, освітяни, закладаємо вродовж всього періоду навчання. Заохочення учнів до самоосвіти, участі в інтелектуальних, творчих конкурсах, турнірах, олімпіадах, проєктах, позакласних заходах має на меті всебічний розвиток дитини.

То ж цього року мені і моєму вихованцю Дем’янову Вадиму випала нагода долучитись до участі у Фестивалі шістдесятництва та дисидентського руху, тематика якого була присвячена знаковій постаті шістдесятництва Михайлині Хомівні Коцюбинській.

В очах багатьох українців Михайлина Хомівна постає як символ ідеологічного протистояння владі, як людина слова, що керується особистими принципами. І мабуть вже класикою стали її слова: «Знаєте, коли я вступала до партії ще дуже молодою і зеленою, то вірила в ідеали. Та якщо доводиться вибирати між ідеалами і партквитком, то я лишаю ідеали собі, а вам віддам партквиток». Мабуть тому історична постать Михайлини Хомівни варта літературного, історичного дослідження, збереження пам’яті у молодого покоління.

Перший досвід: коли кожного дня здобуваєш нові знання, знаходиш нових друзів, відкриваєш нові канали комунікації, і як наслідок, відчуваєш в цьому постійну потребу, що рухає тебе вперед до нових горизонтів, коли розганяється той внутрішній застій, який інколи може з’являтись в учителя, як результат напруженої педагогічної праці. І ти відчуваєш, як поступово передається заряд позитивної енергії учасників фестивалю, і ти знову готовий творити.

В форматі проведення Фестивалю шістдесятництва та дисидентського руху організаторами Юлією Кравченко, Наталією Нагірною, Інною Кушнаренко вдало підібрані форми роботи з цільовою аудиторією. Це і воркшопи, квізи, лекції; це і великий об’єм матеріалів, якими залюбки кожен з нас скористається, готуючись до тематичного уроку чи заходу.

Проте найбільше вразили лекції. Так, саме лекції. Проводились вони науковцями, правозахисниками —людьми вельми високопрофесійними, фахівцями своєї справи. Серед них і Дмитро Стус, син відомого дисидента Василя Стуса, і Олександра Матвійчук —активна українська правозахисниця, і Максим Стріха —науковець, доктор фізико-математичних наук, перекладач Олексій Сінченко — літературознавець, кандидат філологічних наук Київського університету Б. Грінченка. Титанічна праця кожного з них заслуговує на повагу і відзначення суспільства, держави. Саме тому хочеться з нагоди отримання премії імені Григорія Кочура за переклад твору Дж.Чосера «Кентерберійські оповіді», привітати нашого спікера пана Максима Стріху з цією нагородою та побажати йому творчих злетів.

А я продовжую своє навчання, бо досвід, який ми, учасники фестивалю, здобуваємо в рамках Фестивалю шістдесятництва та дисидентського руху є неоціненним скарбом в нашій освітянській практиці.

І.А. Коваль, вчитель історії

КЗ  «Красноріченський ліцей»

Луганської області