Сьогодні 30 січня дуже важливий день в історії нашого селища. Саме в цей день 52-га стрілецька Віденсько-Шумлянська двічі Червонопрапорна ордена Суворова дивізія звільнила село Кабаннє від фашистських загарбників.

Сімдесят чотири  роки минуло. З точки зору історії, з висоти погляду  тисячоліть – це мить, яка нічого не важить. Але для нас, красноріченців – це життя, це ціла епоха.

Війна – найбільше, що є з людських лих. Тяжкий слід залишила і  Велика Вітчизняна війна: мільйони втрачених  життів, понівечених людських доль, знищених міст і сіл. Але  горе виковувало чоловічу мужність, жіночу витривалість, а дітей робило дорослими людьми…

Коли земля вогнем палала,

На захист мужньо піднялись сини,

Фашистську нечисть подолали

Герої Вітчизняної війни

Загарбників вогнем косили,

З мечем могутнім  стрілися вони,

Народи світу захистили

Герої Вітчизняної війни.

Горять медалі й ордени,

Блищать, як сльози,  в сонячному  сяйві,

В боях кровопролитних завойовані вони -

Визнання слави, і слова тут зайві!

В ту зиму 1943 року  до села Кабаннє  завітав справжній Новий рік. Він прийшов зі сторони Климівки, разом з переможною ходою танків, на яких палали червоні зірки. Дітлахи  почули  гуркіт машин і бігли їм назустріч, не відчуваючи  болю в ногах  та важких батьківських  чобіт.  На танках сиділи справжні «діди морози» – почервонілі, засніжені. Танкісти протягали руки до дітей, підіймали їх у повітря, підкидали догори та вмощували на башти машин. Радості дітей не було меж.

Серед визволителів були два наших односельця -Чернишов Олексій  Ксенофонтович та Бариш  Іван Федорович. Так  30 січня  1943 року  було звільнено  від фашистів наше рідне село.

Матеріали музею школи  розповідають про героїчний, бойовий шлях 52-ї стрілецької Ордена Суворова  двічі Червонопрапорної дивізії.

Ми пишаємося нашими ветеранами,  і кожен з нас хоче їм сказати: «Дякуємо, дякуємо Вам за мир, за волю рідної України».

Будемо пам'ятати, земляки, свою історію, своє минуле, щоб мати майбутнє.