А Сотню вже зустріли небеса...
Летіли легко, хоч Майдан ридав…
І з кров´ю перемішана сльоза….
А батько сина ще не відпускав...
Й заплакав Бог, побачивши загін:
Спереду – сотник, молодий, вродливий
І юний хлопчик в касці голубій,
І вчитель літній - сивий-сивий...
І рани їхні вже не їм болять...
Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло
Як крила ангела, злітаючи назад,
Небесна Сотня в вирій полетіла…
