Друга світова війна принесла з собою таку безліч трагедій, віроломства і зруйнованих доль, що до цих пір все людство із сумом і гіркотою згадує про ті далекі події, які торкнулися практично всіх на нашій спільній землі.

Є суд історії... Вже майже досконально вивчені всі масштаби цієї згубної війни. Її причини та її наслідки.

Перемога. Це була перемога зі сльозами на очах. Це були сльози радості і одночасно сльози горя. Це не можна описати простими словами. Складні формулювання так само не підійдуть. Не можна висловити те, що відчували наші батьки і діди, матері і бабусі, на очах яких відбувався весь жах однієї з найкривавіших воєн на нашій планеті. Не можна висловити, але ми і не маємо права забути те, що розповідали нам свідки, які так чи інакше брали участь в цьому. Інакше це може повторитися. І ми говоримо: «Ніхто не забутий!», «Ніщо не забуто!». Будемо пам’ятати і навчимо своїх нащадків!

З метою закріпити й увіковічнити історичну пам’ять написано і пишуться маса книг, документальна і художня література. Знято безліч відеоматеріалу. Все це доступно, лише покидають нас справжні свідки тих давніх подій, які назавжди змінили світ. Ми не будемо забувати їх свідоцтва! В минулому році волонтери Красноріченської ЗОШ зібрали та видали книгу спогадів наших земляків, «дітей війни» про воєнне лихоліття.

У нашому календарі є немало дат, які нагадують нам про ті далекі роки. Кожне наше місто чи містечко, регіон мають пам’ять про цю страшну війну. День визволення України від фашистських загарбників відзначається 28 жовтня. Це був кульмінаційний момент ряду наступальних операцій, найбільш значимі з яких:

• Донбаська - з 13 серпня по 22 вересня 1943 року,
• Корсунь-Шевченківська операція - з 24 грудня 1943 по 17 лютого 1944 року,
• Львівсько-Сандомирська - з 13 липня по 29 серпня 1944 року
• заключна Східно-Карпатська операція, яка була розпочата військами і з’єднаннями радянської армії з 8 вересня 1944 року і призвела до остаточного звільнення та вигнання останніх гітлерівських загарбників з території України 28 жовтня 1944 року.

Учні, вчителі, ветерани в музеї Красноріченської ЗОШ згадали про події тих далеких, але незабутніх років. Живі учасники війни, носії історичної пам’яті про неї – ті, хто воював зі зброєю в руках, навчався, працював, відбудовував країну, поділилися своїми спогадами. Пам’ять про війну є духовно-історичним надбанням нашого народу, що відтворює підвалини його самодостатності й самобутності, і, водночас, органічно інтегрує його в загально цивілізаційний потік, підносить до рівня інших народів, які активно творили історію.
Ми знаємо, що історія України, Луганської області складається з історії окремих її частин – самобутніх і неповторних. Саме таким неповторним куточком є наше Красноріченське – край, в минулому якого, як у краплині води, відбилася давня і новітня історія нашої Батьківщини.

Ніч з 21 на 22 червня 1941 року стала для мешканців Кабаннього памятною на все життя. Війна перервала спокійний ритм і поставила складні питання. З вересня 1941 року район знаходився у прифронтовій зоні: розпочалась евакуація , будівництво оборонних рубежів. Завод ім. Фрунзе переключився на випуск воєнного спорядження та снарядів. За верстати стали жінки й підлітки. На базі місцевої лікарні створено шпиталь. У селі були розташовані військові частини. Жителі, які не евакуювалися, допомагали їм чим могли – працювали в шпиталі, шили теплу білизну, прали тощо.

10 липня 1942 року Кабаннє було окуповане німецьким та румунськими загарбниками, а з листопада в Кабанньому діяла група комсомольців на чолі з Л.Ф.Осьмаковим (в групу входили В.Гусаров, І.Кучер, В.Рогоцька та ін.). Вони вивісили червоний прапор і розклеїли по селу листівки із закликом до опору.Активно працювала партизанська група Т.П. Стожка. Протягом 7 місяців партизани провели 18 бойових операцій. Вони відбили в окупантів понад 300 голів худоби, спалили 2 комори з зерном, яке окупанти хотіли вивезти, і 12 скирд сіна, висадили в повітря 3 мости через річку Красну тощо. Ця група проводила пропагандистську роботу – розповсюджували листівки, де повідомляли про ситуацію на фронтах. Жеваго С.Д., Підгорний Г.Л., Нагорянська Г.С., Чехута А.Д- надійні зв’язкові, допомогли встановити та підтримували зв’язок з іншими партизанськими групами району.

Година розплати настала. 30 січня 1943 року Кабаннє було звільнено 52 Шумлянсько – Віденською Двічі Червонопрапорною, ордена Суворова дивізією.

Ми, учасники та організатори заходу «Згадаймо ті роки», зворушено слухали про те, як ветерани , «діти війни» в своїх виступах торкнулися важливих тем. Зокрема Олим Л.К. визначила роль своєї мами, яка рятувала дітей,зберегла їх, виховала, надала освіту.

Мартиненко В.П. наголосив на тому, що і сьогодні треба бути пильними, бо є певні загрози в світі, а мир завжди потрібно берегти.

Донька Героя Радянського Союзу Ф.Т. Дачко, Любов Федорівна пригадала яким людяним, доброзичливим був Федір Терентійович, а ще вона розповіла, що її батько любив пожартувати та навела декілька прикладів. Овсієнко Є.П., Водолажський М.І. порадили нам наполегливо вчитися,працювати і головне - любити нашу країну.

Директор школи Чекмарьова Л.В. нагадала нам, що усяка історія, давня чи не дуже, може бути сухою і нецікавою, якщо оперуватиме лише фактами, іменами і датами, а може заструменіти живою енергією людей, коли буде пропущена через серця і долі конкретних осіб.

Заступник директора з НВР Чернова О.І. з учнями 9-11 класів підготували сценарій заходу, основною ідеєю якого є вислів «Хто не знає свого минулого – той не гідний свого майбутнього!».

Наше учнівське самоврядування не втрачає зв’язок з своїми випускниками, тому при підготовці нашої зустрічі ми отримали унікальні матеріали, які надав Лященко Андрій. Лященко Андрій - випускник нашої школи,представник Міжрегіонального громадського фонду увіковічення пам’яті загиблих при захисті Вітчизни, надав фото, відео матеріали про діяльність фонду. З 2005 по 2013 роки на Україні фондом встановлені імена 17 бійців, знайдені рідні та проведено урочисті траурні церемоніали поховання. Цей фонд засновано у 1989 році, в його складі діє 74 пошукових загони, які знайшли 60 тисяч солдат та офіцерів.

Будемо пам’ятати і не забувати! У цей День ми приєднуємося до вшанування всіх, хто забезпечив це звільнення! Добра пам’ять про вас завжди буде жити в наших серцях.

Толста К.,учениця 11 класу Красноріченської ЗОШ