23 листопада 2017 року в Києві відбулася конференція «Україна на шляху децентралізації освіти».

У заході взяли участь міністр освіти і науки України Лілія Гриневич, віце-прем'єр-міністр України – міністр регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ України Геннадій Зубко, Надзвичайний та Повноважний Посол Королівства Швеції в Україні Мартін Хагстрьом, керівник шведсько-українського проекту «Підтримка децентралізації в Україні» Ерік Факсгард. Учасники конференції обговорили питання перебігу реформи децентралізації в системі загальної середньої освіти та способи інтенсифікації діалогу між усіма суб’єктами в процесі секторальної реформи. У рамках заходу працювали три сесії – засідання «Децентралізація освіти: перші підсумки» та «Новий закон «Про освіту»: можливості та виклики» і паралельні обговорення в групах «Нова українська школа: перші кроки», «Формула розподілу освітньої субвенції», «Інноваційні практики органів місцевого самоврядування», «Нова Державна служба якості освіти та методична підтримка в децентралізованій системі освіти» та «Від оптимізації мережі до місцевих освітніх стратегій». В роботі конференції приймала участь директор Красноріченської ЗОШ І-ІІІ ступенів Чекмарьова Л.В.

Які враження від конференції?

Хочу поділитися своїми враженнями з читачами про захід, який відбувся в НСК «Олімпійський» і мав назву «Україна на шляху децентралізації освіти». Захід достойний. І схоже мета, яку ставили перед собою організатори, досягнута.

По-перше, децентралізація освіти – значний крок на шляху розвитку нашої держави. Адже саме з навчання починається становлення майбутнього покоління, а далі і всієї нації. Діти – це наше майбутнє, втім сучасні школи та вищі навчальні заклади не завжди враховують потреби і особливості кожної дитини.

Щоб виправити це і зробити майбутнє покоління конкурентоспроможними відносно європейського, Міністерство освіти і науки України проведе децентралізацію освіти. Які кроки вже зроблено в цьому напрямку і що ще планується зробити.

Вже створена концепція нової української школи. Першим результатом змін у сфері освіти стали опорні школи. З початку втілення реформи вже існує 19 таких закладів в різних територіальних громадах.

Як повідомляють експерти, втілення нововведень йде за планом, вже були закуплені шкільні автобуси, книжки, меблі тощо – усе, що потрібно для модернізації шкіл. Найскладнішим моментом децентралізації освіти, за словами міністра освіти і науки України Лілія Гриневич, є саме процес управління, щоб створити дійсно обізнану і сильну націю, треба почати з людей, які займають не великі посади, але грають величезну роль у становленні кожної особистості. А саме з учителів і директорів шкіл.

По - друге,сьогодні освітня система стоїть перед кількома нагальними викликами – запровадження нової формули розрахунку освітньої субвенції, запуск 1-го класу Нової української школи, а також загалом імплементація Закону «Про освіту. Буде запроваджєно нову формулу розподілу освітньої субвенції. Вона виглядає багатоповерховою та складною. Але вона складна саме тому, що враховує особливості різних територіальних громад.

Третє,створення об'єднаних громад надає жителям сіл широкі можливості для формування своєї унікальної та ефективної системи управління освітньою сферою, яка, в кінцевому рахунку, допоможе підвищити якість освітніх послуг і заощадити кошти громади. До моменту створення об'єднаних територіальних громад, адміністрування та організацію функціонування освітньої мережі в сільських регіонах України здійснювали відділи освіти районних державних адміністрацій. При цьому сільські школи залишались закладами комунальної власності районних рад. Функції виконавчих органів сільських і селищних рад у сфері освіти були мінімальними і полягали в реалізації деяких непрямих завдань.

Створення нашої об'єднаної громади не виключення, тому виникає багато питань:

• Якою має бути структура управління освітою в громаді?
• За якими критеріями необхідно створю¬вати орган управління освітою?
• Якою має бути кількість штатних працівників?
• Яким чином розподілити посадові обов’язки?
• Як побудувати роботу установ позашкільної освіти?
• Яким має бути формат методичної підтримки шкіл громади?
• З чого починати оптимізацію мережі навчальних закладів?
• На основі яких даних провести аналіз ситуації шкільної мережі громади?

Крім того, на конференції висвітлено здобутки, ідентифіковано основні перепони, окреслено подальші кроки. Конференція стала платформою для дискусій між розробниками реформ та практиками на місцевому рівні, вдалося ознайомитися з досвідом роботи відділів освіти ОТГ які мають певні напрацювання, перші успіхи і помилки. Цей досвід цікавий, корисний, але нам треба створювати свою модель. Міркую, що це модель, в якій школа стає осередком навчання не лише дітей, але й для дорослих, центром вироблення практик конструктивної взаємодії всіх представників територіальної громади.