Тисячі професій народжуються і вмирають. Та серед вічних професій учительська посідає особливе місце: вона початок усіх професій. Змінюються умови й засоби виховання, та незмінним залишається головне призначення вчителя – навчити людину бути людиною.

Прийшов час  замислитися і про майбутнє, про нове століття і моє місце в нім. Я вважаю, що будувати плани на майбутнє дуже складно. Але людина може припускати, що вона хотіла б робити у найближчому майбутньому. 

  Адже я викладач, а представникам нашої професії властиво бачити близьку і далеку перспективу. До того ж педагог, займаючись вихованням і освітою дітей, працює практично на майбутнє. А щоб створювати майбутнє, потрібно самому бути людиною нової формації, людиною, що бачить себе і свою професію через десятки років.

У моєму  розуміння вчитель  - це перш за все друг по відношенню до дітей, їх помічник, порадник і союзник. Не людина, що дає готові істини, а шукач, мандрівник, що завжди знаходиться в дорозі. Цей пошук має бути властивий як молодому, так і досвідченому  вчителеві. На практиці часто доводиться спостерігати, як досвідчені  вчителі, накопивши свою власну базу, зупиняються на досягнутому, з недовірою сприймають нове в освіті. Якщо вчитель хоче бути потрібним в XXI столітті, йому не слід боятися змінити свою точку зору навіть після десятирічної роботи. 

Витяг з розділу "Погляд на себе і в майбутнє"