Тема педагогічної ради «Роль контролю та стимулювання навчальної діяльності  у підвищенні рівня якості знань учнів». Питання досить актуальне, оскільки, не зважаючи на те, що в педагогіці і методиці проведено багато досліджень з  контролю та оцінки знань учнів, проблема організації контролю та об'єктивної оцінки знань залишається.

На педагогічній нараді члени педколективу поділяться власним досвідом роботи з цього питання, спробуємо виявити основні недоліки в цієї роботи.

1. Основні види контролю за рівнем навчальних досягнень учнів, їх ефективність та роль у підвищенні якості знань — ЗДНВР Крицька Я.В.
2. Дотримання принципу об'єктивності оцінювання. Здійснення індивідуального підходу до школярів у процесі контролю і стимулювання навчальної діяльності учнів — творча група вчителів природничо-математичного циклу
3. Шкільний моніторинг учнів початкової школи. Його роль у забезпеченні ґрунтовного засвоєння основних теоретичних питань, усуненні прогалин в знаннях учнів та наступності у вивченні предметів — творча група вчителів початкових класів
4. Доцільність використання форм та методів контролю знань учнів на різних етапах уроку — творча група вчителів суспільно-гуманітарних наук
5. Роль любові і поваги до дитини в гармонійному поєднанні з вимогливістю до неї у процесі контролю та оцінювання знань. Доброзичливість і психолого-педагогічний такт у процесі контролю  навчальної діяльності учнів — творча група - соціально-психологічна служба
6. Аналіз навчальної діяльності учнів та робота педагогічного колективу за  І семестр 2016 - 2017 н.р. — ЗДНВР Крицька Я.В.
7. Аналіз виховної роботи за  І семестр 2016 - 2017 н.р. — ЗДВР Анголленко З.І.

1.Основні види контролю за рівнем навчальних досягнень учнів, їх ефективність та роль у підвищенні якості знань.

Презентація

Контроль та оцінка знань, умінь і навичок учнів – невід’ємний структурний компонент навчального процесу. Виходячи з логіки навчання, він є, з одного боку, завершальним компонентом оволодіння певним змістовним блоком, а з другого – своєрідною зв’язуючою ланкою в системі навчальної діяльності особистості.

При правильній організації навчально – виховного процесу контроль сприяє розвитку пам’яті, мислення та мови учнів, систематизує їхні знання, своєчасно відкриває прорахунки навчального процесу та служить їх запобіганню. Добре організований контроль знань учнів сприяє демократизації навчального процесу, його інтенсифікації та диференціації навчання. Він допомагає вчителю отримати об’єктивну інформацію (зворотній зв’язок) про хід навчально – пізнавальної діяльності учнів.

Питання оцінювання навчальної діяльності учнів у практиці роботи переважної більшості вчителів залишаються буденною справою, що зводиться до механічної роботи: сформулювати запитання або визначити інші види контрольних завдань з раніше опрацьованого учнями навчального матеріалу, отримати відповіді, певним чином оцінити їх — от і вся «процедура». Насправді ж процес контролю й оцінювання навчальної діяльності з психолого-педагогічного погляду є досить складним феноменом. Невипадково В.О. Сухомлинський писав: «Не можна допускати, щоб оцінювання знань виділялося з педагогічного процесу як щось відокремлене. Оцінка лише тоді стає стимулом, який спонукає до активної розумової праці, коли взаємини між учителем і учнем побудовані на взаємному довір'ї і доброзичливості. Якщо хочете, оцінка — це один з найтонших інструментів виховання. З того, як ставиться учень до оцінки, поставленої вчителем, можна зробити безпомилковий висновок про те, як він ставиться до вчителя, наскільки вірить йому й поважає його».

Контроль – це виявлення, встановлення та оцінка знань учнів, тобто визначення об'єму , рівня та якості засвоєння навчального матеріалу, виявлення успіхів у навчанні, прогалин в знаннях, уміннях та навичках окремих учнів та всього класу в цілому для внесення необхідних корективів в процес навчання, для вдосконалення його змісту, методів та форм організації. 

Найважливішими принципами діагностування і контролю успішності учнів є: об'єктивність, систематичність, наочність (гласність), диференційованість та індивідуальний характер, вимогливість учителя, єдність вимог та ін.

Об'єктивність полягає в науково обґрунтованому змісті діагностичних тестів (завдань, запитань), діагностичних процедур, рівному, дружньому ставленню педагога до всіх учнів, точному, адекватному встановленим критеріям оцінюванню знань учнів. Практично об'єктивність діагностування означає, що виставлені оцінки співпадають незалежно від методів і засобів контролювання і педагогів, що здійснювали діагностування.

Вимога принципу систематичності полягає в необхідності здійснення діагностичного контролювання на всіх етапах дидактичного процесу - від початкового сприймання знань і до їх практичного використання. Систематичність полягає в тому, що регулярному діагностуванню піддаються всі учні з першого і до останнього дня перебування в навчальному закладі. Шкільний контроль необхідно здійснювати так часто, щоб надійно перевірити все те важливе, що необхідно знати і вміти учням. Принцип систематичності вимагає комплексного підходу до здійснення діагностування, при якому різноманітні форми, методи і засоби контролю, перевірки, оцінювання використовуються у тісному взаємозв'язку і єдності, підпорядковуючись одній меті. Такий підхід дозволяє уникнути універсальності окремих методів і засобів діагностування.

Принцип наочності (гласності) полягає в проведенні відкритих випробувань всіх учнів за одними й тими ж критеріями. Рейтинг кожного учня встановлюється в процесі діагностування, має наочний, порівнювальний характер. Принцип гласності означає також оголошення і мотивацію оцінок. Оцінка - це орієнтир, за яким учні визначають еталони вимог до них, а також об'єктивність педагога. Необхідною умовою реалізації принципу є оголошення результатів дидактичних зрізів, обговорення і аналіз їх за участю зацікавлених людей, складання перспективних планів ліквідації прогалин.

Різні учні працюють по-різному, мають неоднакові здібності. Значними відмінностями характеризується і робота вчителів. Все це обумовлює кращі чи гірші результати навчання. Тому повинна бути й більш-менш розгалуджена градація оцінок успішності. Іншими словами, потрібно, щоб оцінки були належною мірою диференційовані.

Діагностування повинно бути індивідуальним. Перевіряти треба знання, уміння і навички кожного учня. При перевірці треба враховувати індивідуальні особливості учнів: їхній темперамент, характер, здібності, нахили, інтереси, потреби, мотиви, особливості психічних функцій - мислення й мови, пам'яті, уваги, уявлення, емоцій, волі.

Вимогливість учителя до оцінювання роботи учня - обов'язкова умова високої якості навчання. Завищення оцінок, окозамилювання - велике зло. Лібералізм учителя неминуче завдає великої шкоди моральному вихованню учнів, породжує несерйозне, байдуже й безвідповідальне ставлення їх до навчання. Учні цінують і люблять вимогливих учителів (які не лише вимагають, а й добре навчають) і, навпаки не поважають учителів, які ставлять незаслужені оцінки.

Учитель повинен свідомо прагнути до об'єктивної і реальної оцінки виконаної учнем роботи.

У всіх загальноосвітніх школах навчальна успішність учнів оцінюється нині на основі «Критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти». Порушення єдності вимог викликають непорозуміння між учителями, створюють ненормальні умови всієї навчально-виховної роботи.

Як складова частина процесу навчання контроль має освітню, виховну, розвивальну, діагностичну, стимулюючу, управлінську функції. 

Освітня функція полягає в тому, що вчитель систематично стежить за навчальною діяльністю учнів, виявляє результати цієї діяльності і коригує її. 

Виховна функція полягає в тому, що систематичний контроль і оцінка успішності сприяє вихованню в учнів свідомої дисципліни, наполегливості в роботі, працьовитості, почуття відповідальності, обов'язку залучення учнів до взаємоконтролю сприяє формуванню в них принциповості, справедливості, колективізму, взаємоповаги. 

Розвивальна функція передбачає, що обґрунтування оцінки вчителем самооцінки і взаємооцінки сприяє розвитку в учнів логічного мислення, зокрема, вміння аналізу і синтезу, порівняння і узагальнення абстрагування і конкретизації, класифікації і систематизації в процесі контролю розвивається пам'ять, удосконалюється розумова діяльність, мова тощо. 

Діагностична функція полягає в тому, що вчитель виявляє успіхи і недоліки в знаннях, уміннях і навичках, з'ясовує їх причини і визначає заходи для підвищення якості навчання, попередження і подолання неуспішності і другорічництва. 

Стимулююча функція передбачає, що добре вмотивована і справедлива оцінка успішності учнів є важливим імпульсом (стимулом) в навчальній праці, який переростає в стійкий мотив обов'язку і відповідальності. 

Управлінська функція полягає в тому, що на основі контролю вчитель одержує інформацію про стан успішності, успіхи і недоліки кожного учня і це дозволяє йому правильно скоригувати роботу учня і власну діяльність - змінити методику викладання, удосконалити організацію навчання школярів. Всі функції взаємопов'язані і мають комплексний характер. 

За місцем у навчальному процесі розрізняють такі види контролю:

1) попередній, який здійснюється перед вивченням нового матеріалу і передбачає виявлення якості опорних знань, умінь і навичок з метою їх актуалізації і корекції, встановлення необхідних предметних і міжпредметних зв'язків;

2) поточний контроль, який здійснюється в процесі вивчення нового матеріалу і має своїм завданням виявити якість засвоєння учнями знань, умінь і навичок з метою їх корекції;

3) періодичний або тематичний, який здійснюється після вивчення розділів програми і має своїм завданням перевірку, оцінку і корекцію засвоєння певної системи знань, умінь і навичок;

4) підсумковий, який здійснюється наприкінці навчальної чверті з метою обліку успішності учнів за даний період;

5) заключний, який здійснюється наприкінці навчального року з метою обліку успішності кожного учня за рік

Як відомо, складовою частиною контролю виступає перевірка, завданням якої є виявлення знань, умінь і навичків та порівняння їх з вимогами чинних навчальних програмам. В цьому випадку контроль здійснюється з метою оцінювання. Заключним актом контролю в такому разі є виставлення вчителем певної оцінки.

Найважливіша вимога до оцінки знань і вмінь учнів – це об’єктивність, що полягає в точному оцінюванні, адекватному встановленню критеріїв, які виведено у навчальних програмах. Ця вимога означає, що оцінка має характеризувати кількість  і якість знань та вмінь незалежно від методів і засобів контролю, особових якостей учителя, який здійснює контроль.

При переході учнів з початкової до основної школи основні види, форми і методи контролю майже не змінюються, але чомусь змінюється відношення деяких учнів до навчання, що здебільшого відображується  на зниженні їх рівня навчальних досягнень. І досить часто однією з причин є відсутність системного підходу до контролю за знаннями учнів середніх класів. Ми переходимо до другого питання, над яким працювала творча група МО початкових класів.