Создание горизонтального CSS меню без изображения
КЗ "Красноріченський ліцей"П`ятниця, 29.03.2024, 18:29

Вітаю Вас Гість | RSS
Головна | Поради психолога | Реєстрація | Вхід
Захист дітей

Меню сайту

Категорії розділу
Статті та нормативні документи [2]
Батькам [13]
Вчителям [8]
Учням [2]

Блог вчителя

Тести до ЗНО

Математика дистанційно

Дистанційне навчання

Дистанційне навчання

Дистанційне навчання

Дистанційне навчання

Блог вчителя історії

Соціально-психологічна служба

Дистанційне навчання

Головна » Статті » Батькам

Шкільна тривожність у дітей молодшого шкільного віку.

Шкільна тривожність виражається у хвилюванні,підвищеному переживанні в навчальних ситуаціях, у класі, очікуванні поганого ставлення до себе, негативної оцінки з боку вчителя, однолітків. Дитина постійно відчуває власну неповноцінність, невпевнена в правильності своєї поведінки, своїх рішень. Вчителі та батьки відзначають такі особливості дитини, зазвичай кажуть, що вона «всього боїться», «дуже вразлива», «недовірлива».
Тривожних дітей відрізняє надмірна боязкість, причому іноді вони бояться не самої події, а її передчуття. Часто вони чекають найгіршого. Діти відчувають себе безпорадними, побоюються грати в нові ігри, приступати до нових видів діяльності. У них високі вимоги до себе, вони дуже самокритичні. Рівень їхньої самооцінки низький, такі діти й насправді думають, що гірші за інших у всьому, що вони непривабливі, нерозумні, незграбні. Вони шукають заохочення, схвалення у всіх справах.
У дитини, яка часто переживає страх та тривогу, найімовірніше, тривожність є особистісною рисою. Вона проявляється у стабільному стані очікування та готовності до виникнення небезпеки, суб’єктивному переживанні необхідності її долати іноді навіть у тих випадках, коли події об’єктивно не є загрозливими.
Систематичне переживання емоцій страху, тривоги та розвиток особистісної тривожності можуть привести до стійких психоемоційних розладів, виникнення комплексів, поведінкових розладів, комунікативних проблем, загальної дезадаптації та порушень особистісного розвитку.
Особливо важко бути носієм особистісної тривожності в дитячому віці через невміння розвантажуватись, знаходити ефективні способи подолання внутрішнього дискомфорту. В результаті особистісна тривожність, яка досягає високої міри вияву, може стати внутрішньою перешкодою для засвоєння дитиною нового досвіду, включення у нові види діяльності, спілкування з однолітками та дорослими, розвитку її автономії, життєвої активності, самореалізації.
Шкільна тривожність – це побоювання «бути не тим», страх зробити помилку, отримати погану оцінку, конфліктувати з однолітками. Це повна неспроможність відповісти біля дошки добре вивчений урок, провали на контрольних за доброго виконання аналогічних завдань у домашній роботі. У ситуації обстеження, особливо у завданнях, які не нагадують шкільні, дитина успішна, адекватна. Окремі показники тривоги проявляються слабко; за будь-якого наближення до шкільної тематики вони різко зростають. Шкільна тривожність позбавляє дитину психологічного комфорту та є основною причиною хронічної неуспішності.
Постійні побоювання помилитися відвертають увагу дитини від змісту завдань і призводять до того, що вона фіксується на дрібницях. Побоювання зробити помилку змушує дитину багаторазово перевіряти свою роботу, що спричиняє додаткове марнування часу та сил, але з багатьох випадках не допомагає знайти та виправити помилку. Неуспіх породжує тривогу, яка дезорганізує діяльність дитини, сприяє закріпленню невдач, відтак неуспішність дитини стає «хронічною». Чим відповідальнішу роботу виконує дитина, тим більше вона тривожиться.
Синдром шкільної тривожності характеризується високим ступенем соціалізованості і конформності дитини. Такі діти слухняні, намагаються не привертати до себе уваги оточуючих, зразково поводяться, намагаються точно виконувати вимоги дорослих, не порушують дисципліну. Вони шукають заохочення, схвалення дорослих у всіх справах. Однак їх зразковість, дисциплінованість мають захисний характер: дитина робить усе, щоб запобігти невдачі.
Тривожність у дітей молодшого шкільного віку може бути детермінована рядом причин, факторів, умов, серед яких недостатня готовність дитини до школи, підвищені очікування батьків, сімейні конфлікти або неправильний стиль виховання, затримка психічного розвитку. Незалежно від вихідної причини розвиток за типом шкільної тривожності протікає приблизно однаково. В усіх випадках спостерігаються низькі досягнення у навчанні, деструктивна тривожність, невпевненість у собі та низька оцінка дитини оточуючими. Тривалий стан тривоги спричинює неврози.
Висока тривожність стає стійкою, якщо батьки та вчитель постійно незадоволені навчальною роботою дитини і від них дитина постійно отримує тільки зауваження, докори, інші різновиди негативного оцінювання. Припустимо, що дитина занедужала, відстала від однокласників і їй важко знову розпочати брати участь у процесі навчання. Якщо тимчасові труднощі, які доводиться долати дитині, дратують оточуючих, то у дитини виникає тривожність, острах зробити щось погано, неправильно. Негативний результат можна отримати і в ситуації, коли дитина навчається цілком успішно, але батьки очікують від неї чогось більшого та висувають до неї завищені вимоги.
Наслідком збільшення тривожності у дитини є зниження рівня її самооцінки, яке, у свою чергу, спричиняє зниження навчальних досягнень, закріплення неуспіху. Непевність у собі викликає в дитини бажання бездумно дотримувати вказівок дорослого, пасивність, формальне засвоєння здобутих знань, острах виявити будь-яку ініціативу.
За таких умов дорослі можуть припуститися невиправної помилки: незадоволені продуктивністю навчальної роботи дитини, що день у день знижується, вони починають більше зосереджуватися під час спілкування з нею на проблемних питаннях, що підсилює емоційний дискомфорт, який відчуває дитина. Як наслідок маємо зачароване коло: несприятливі особистісні особливості дитини відбиваються на якості її навчальної діяльності, низька результативність цієї діяльності викликає відповідну реакцію оточуючих, а ця негативна реакція, у свою чергу, підсилює сформовані в дитини негативні особливості.
Подолати це зачароване коло можна — необхідно змінити настанови й оцінювання батьків і вчителів щодо навчальної діяльності дитини. Близьким дорослим потрібно зосереджувати увагу на найменших досягненнях дитини, не сварячи її за окремі недоліки,— це дозволить знизити рівень тривожності дитини, сприятиме успішному виконанню нею навчальних завдань.
Фахівці вважають, що в дошкільному та молодшому шкільному віці тривожнішими є хлопчики, а після 12 років — дівчатка. При цьому дівчатка більше хвилюються через взаємини з іншими людьми, а хлопчиків більше турбують покарання. Наприклад, низька успішність або який-небудь негарний учинок дівчинки викличуть у неї переживання, що педагог або батьки погано про неї подумають, а подружки не товаришуватимуть із нею. В аналогічній ситуації хлопчик, швидше за все, боятиметься, що його покарають дорослі або поб'ють однолітки.
Рівень тривожності дитини багато в чому залежить від тривожності дорослих, які її оточують: висока тривожність педагога або батьків передається дитині.Тривожність дітей може підвищуватися і в тому разі, якщо батьки незадоволені своєю роботою, житловими умовами, матеріальним становищем тощо.Як правило, тривожні діти не повідомляють про свої проблеми відверто, а іноді навіть приховують їх.
Причинами тривожності та пасивності можуть бути: неуважність батьків, напружені емоційні обставини вдома, суперечливі вимоги дорослих, а також дитячі страхи. Зрозуміло, що пасивна життєва позиція не сприяє розвитку та самореалізації: тривожні діти почуваються безпомічними, бояться розпочинати нові види діяльності, мають незначний досвід спілкування порівняно з однолітками. Як наслідок — рівень самооцінки дитини знижується.
Для тривожних дітей характерними є також і соматичні проблеми: біль у животі, головний біль, запаморочення, спазми в горлі, утруднений поверхневий подих; під час проявів тривожності вони часто відчувають сухість у роті, клубок у горлі, слабкість у ногах, прискорене серцебиття.Уважні та турботливі батьки і педагоги, звісно, розуміють, що такі діти завдають певних турбот і проблем, але саме ці турботи та розв'язання саме цих проблем сприяють розвиненню особистості дитини.
Рекомендації батькам тривожних дітей
У роботі з дітьми з тривожністю необхідно:
• Постійно підбадьорювати ,заохочувати демонструвати впевненість у їхньому успіху, у їхніх можливостях;
• Приймайте дитину такою, якою вона є, одночасно даючи їй можливість змінитися. Зрозумійте та прийміть тривогу дитини, вона має на неї право.
• Виховувати правильне ставлення до результатів своєї діяльності,уміння правильно оцінити їх ,опосередковано ставитися до власних успіхів ,невдач ,не боятися помилок ,використовувати їх для розвитку діяльності;
• Розширювати і збагачувати навички спілкування з дорослими й однолітками, розвивати адекватне ставлення до оцінок і думок інших людей;
• Щоб перебороти скутість, потрібно допомагати дитині розслаблюватися ,знімати напругу за допомогою рухливих ігор ,музики , спортивних вправ .
• Не сваріть дитину за те,що вона посміла гніватися на вас. Навпаки, поставтеся до неї,до її обурення з розумінням і повагою :допоможіть їй усвідомити і сформулювати свої претензії до вас.
• Тільки тоді,коли емоції згаснуть,розкажіть дитині про те,як ви переживали,коли вона виявляла свій гнів. Знайдіть разом із нею владу форму висловлювання претензій .
• Якщо дитина боїться засинати в темряві, нехай засинає при світлі. Якщо боїться запитати дорогу у перехожих, запитайте разом з нею. Таким чином ви покажете їй, як можна вирішувати тривожні для неї ситуації.
• Не обезцінюйте, не насміхайтесь та не заперечуйте існування причин для тривоги. Допомогти дитині в подоланні тривоги – означає створити умови, в яких їй буде не так страшно. Дитина тонко відчуває стан батьків та якість їхніх стосунків. Створіть у сім'ї атмосферу стабільності, спокою, доброзичливості.
• Якщо не вдається розговорити дитину, але ви здогадуєтесь, що її щось пригнічує, пограйтесь з нею. Запитайте, чого бояться солдатики чи ляльки? А як їм допомогти подолати страх?
• Будьте оптимістичні. Слідкуйте за виразом свого обличчя. Частіше посміхайтесь. Переконуйте дитину, що все буде добре.
• Насичуйте життя дитини позитивними емоціями: смійтесь, грайтесь разом з нею, частіше обнімайте дитину, дайте відчуття безпеки. Мамина ласка і підтримка для дитини переконливіші, ніж слова «тут немає нічого страшного», «будь сміливіший».
• Уважно і активно слухайте дитину. Продемонструйте дитині, що всі події її життя, всі її переживання важливі і цінні для вас.
• Поспостерігайте за собою. Дуже часто ми самі виховуємо своє роздратування, терпимо його доти,доки воно не вибухне,як вулкан,яким уже не можна керувати. Набагато легше й корисніше вчасно помітити своє незадоволення і проявити його так,щоб не принизити дитину, не звинуватити, а просто виявити своє незадоволення.

Категорія: Батькам | Додав: yaanna-cuzishina-2013 (08.01.2015)
Переглядів: 3346 | Теги: поради батькам., Шкільна тривожність, молодший шкільний вік | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Наше опитування
З якою метою ви відвідуєте наш сайт?
Всього відповідей: 123

Форма входу

Пошук

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Новини osvita.ua

Час життя сайту


Наша адреса: 92913,КЗ "Красноріченський ліцей",кв.Верстатобудівників,5 смт.Красноріченське Кремінського р-ну Луганської обл © 2024
Сайт створено вчителем математики Прошельцовою О.А
Створити безкоштовний сайт на uCoz