Создание горизонтального CSS меню без изображения
КЗ "Красноріченський ліцей"Четвер, 28.03.2024, 13:38

Вітаю Вас Гість | RSS
Головна | Поради психолога | Реєстрація | Вхід
Захист дітей

Меню сайту

Категорії розділу
Статті та нормативні документи [2]
Батькам [13]
Вчителям [8]
Учням [2]

Блог вчителя

Тести до ЗНО

Математика дистанційно

Дистанційне навчання

Дистанційне навчання

Дистанційне навчання

Дистанційне навчання

Блог вчителя історії

Соціально-психологічна служба

Дистанційне навчання

Головна » Статті » Батькам

Гіперактивна дитина. Як подолати труднощі?

Так само, як ми не будемо сварити дитину за те, що вона захворіла, так і у випадку із синдромом гіперактивності розуміємо,що малюк потребує особливої уваги та допомоги.

Звісно важко сприймати спокійно і любити малюка,який через свою надмірну неуважність і рухливість погано вчиться, неспроможний дотримуватися встановлених правил поведінки та зовсім не звертає уваги на ваші зауваження!

Але тільки любов і турботливе виховання батьків,розуміння оточення можуть допомогти дитині впоратися з їх проблемою.

Отже у чому виявляється гіперактивність дитини?
Малюк не просто час від часу відволікається – це можна сказати про всіх. Гіперактивна дитина зовсім не спроможна зосередитись на чомусь одному. Її увага ні на чому не затримується. Вона дивиться у книжку, але не розуміє прочитаного. Про її думки можна сказати, що вони обгоняють одна одну, і на жодній вона не зупиниться,щоб над нею замислитись.

Гіперактивна дитина - постійно збуджена. Вона просто не може сидіти спокійно. Дитина щиро хоче стриматися, але не може. У її поведінці немає злого умислу - вона собою дійсно не володіє. Навпаки, це нею володіють суперечливі бажання, неусвідомлені потяги, тривога, страх, агресія. Навіть якщо буде дуже старатися,у неї все одно щось рухатиметься – ноги, ступні, руки або язик та губи.

Гіперактивні діти на людях поводяться набагато гірше, ніж удома: контакти з чужими людьми діють на них збудливо. Некерована дитина не переслідує якихось конкретних цілей, можливо вона щиро не розуміє, до чого можуть призвести її дії. Наприклад, вона може вибігти на проїжджу частину, грати з гострими предметами і т.д.
Шкільне навчання гіперактивної дитини бажане не раніше ніж із 7 років. У 6-річному віці дитина психофізиологічно не готова до навчальної ситуації, коли діти повинні сидіти за партами, відповідати коли викликають, суворо дотримуватись умов завдань; усе це потребує значного старання та концентрації уваги. Навіть за високого рівня інтелектуального розвитку такий режим гіперактивній дитині, як правило, не під силу.

Як же можуть допомогти такій дитині батьки та вчителі? Педагогічна тактика вибудовується з урахуванням того,що будь-який тиск на дитину, крики, лише підвищує збуджуваність нервової системи, погіршуючи стан дитини, та призводить до ефекту, протилежного очікуваному. Конструктивними є дії, що підтримують вольове зусилля дитини, концентрацію її уваги. При оцінюванні роботи слід зосередити увагу на тій її частині, де дитина досягла успіху. Торкаючись питання про невиконане завдання, корисно обговорити обставини, за яких дитина могла б досягти успіху.

Під час занять або уроків важливо обмежувати до мінімуму відволікаючі чинники. Цьому, зокрема, може сприяти оптимальний вибір місця для гіперактивного учня в групі або в класі за партою – в центрі приміщення напроти столу вихователя, вчителя, класної дошки.
Завдання, запропоновані на заняттях, слід роз'яснювати дитині окремо або, якщо це в школі, писати на дошці, у жодному випадку не супроводжуючи іронічним поясненням, що робиться це спеціально для «нашого особливого хлопчика» (дівчинки).

На певний відрізок часу дитині дається лише одне завдання. Якщо належить виконати велике завдання, воно пропонується у вигляді послідовних частин, і педагог періодично контролює хід роботи над кожною з частин, вносячи необхідні корективи. Під час учбового дня передбачаються можливості для рухової «розрядки»: фізичної праці, спортивних вправ.

Важливо, щоб крім навчання у гіперактивної дитини була справа, де б вона була успішною, де б її прийняло оточення і вона відчувала себе комфортно. Найбільш прийнятним є заняття у спортивних секціях або інших гуртках чи окремих заходах, які пов язані з активними рухами. Стійке захоплення та комфортне самопочуття у групі однолітків можуть стати головним компенсаторним ресурсом у формуванні позитивної самооцінки гіперактивної дитини та її особистості в цілому.

Поради батькам гіперактивної дитини.

  1. У своїх відносинах з дитиною дотримуйтеся «позитивної моделі». Хваліть його в кожному випадку , коли він цього заслужив, підкреслюйте навіть незначні успіхи . Пам’ятайте, що гіперактивні діти ігнорують догани та зауваження, але чутливі до найменшої похвали.
  2. Не вдавайтеся до фізичного покарання. Ваші стосунки з дитиною повинні грунтуватися на довірі, а не викликати страх. Дитина завжди повинна відчувати вашу допомогу і підтримку. Спільно вирішуйте труднощі, які виникають у дитини в процесі спілкування.
  3. Частіше говоріть «так», уникайте слів «ні» і «не можна».
  4. Доручіть дитині частину домашніх справ, які необхідно виконувати щодня (ходити за хлібом, годувати собаку і т. д.) і ні в якому разі не виконуйте їх за нього.
  5. Уникайте завищених або, навпаки, занижених вимог до дитини. Намагайтеся ставити перед ним завдання, що відповідають його здібностям.
  6. Визначте для дитини рамки поведінки – що можна і чого не можна. Вседозволеність однозначно не принесе ніякої користі. Незважаючи на наявність певних недоліків, гіперактивні діти повинні справлятися із звичайними для всіх підростаючих дітей проблемами. Ці діти не потребують того, щоб їх усували від вимог, які застосовуються до інших.
  7. Не нав’язуйте їй жорстких правил. Ваші вказівки повинні бути вказівками, а не наказами. Вимагайте виконання правил, що стосуються її безпеки і здоров’я, відносно інших не будьте настільки прискіпливі.
  8. Зухвала поведінка вашої дитини – це його спосіб привернути вашу увагу. Проводьте з ним більше часу : грайте, вчіть, як правильно спілкуватися з іншими людьми, як вести себе в громадських місцях, переходити вулицю та іншим соціальним навичкам .
  9. Підтримуйте вдома чіткий розпорядок дня. Прийом їжі, ігри, прогулянки, відхід до сну повинні відбуватися в один і той же час. Нагороджуйте дитину за його дотримання .
  10. Вдома слід створити для дитини спокійну обстановку. Ідеально було б надати йому окрему кімнату. У ній має бути мінімальна кількість предметів, які можуть відволікати, розсіювати його увагу. Колір шпалер повинен бути не яскравим, заспокійливим, перевага віддається блакитному кольору .
  11. Уникайте по можливості великих скупчень людей. Перебування в магазинах, на ринках і т. п. надає   дитині надмірну збудливу дію.
  12. Намагайтеся, щоб дитина висипалася . Недолік сну веде до ще більшого погіршення уваги і самоконтролю. До кінця дня дитина може стати некерованною.
  13. Розвивайте у нього усвідомлене гальмування, вчіть контролювати себе. Перед тим, як щось зробити, нехай порахує від 10 до 1.
  14. Давайте дитині більше можливості витрачати надлишкову енергію. Корисна щоденна фізична активність на свіжому повітрі – тривалі прогулянки, біг,спортивні заняття. Розвивайте гігієнічні навички,включаючи загартовування. Але не перевтомлюйте дитини.
  15. Виховуйте у дитини інтерес до якого-небудь заняття . Йому важливо відчувати себе вмілим і компетентним у галузі. Завдання батьків – знайти ті заняття, які б «вдавалися » дитині і підвищували його впевненість у собі. Добре, якщо у вільний час дитина буде зайнятий своїм хобі. Однак не слід перевантажувати дитину заняттями в різних гуртках, особливо в таких, де є значні навантаження на пам’ять і увагу, а також, якщо дитина особливої радості від цих занять не відчуває.

Пам’ятайте ! Ваш спокій – найкращий приклад для дитини.

Також дуже важливо прийняти дитину об’єктивно, розуміючи її стан,і допомогти її самій змінити уявлення про себе. Такі діти часто впевнені,що вони «бридкі, дурні й погані». Вони ж багато чого негативного почули про себе від ровесників,учителів, а деколи й від батьків. Непогано було б знаходити нагоду похвалити свою дитину. Адже щоб зробити щось правильно і добре, гіперактивній дитині потрібно набагато більше зусиль, ніж решті.

Категорія: Батькам | Додав: yaanna-cuzishina-2013 (27.09.2015)
Переглядів: 732 | Коментарі: 1 | Теги: поради вчителям гіперактивних дітей, Гіперактивність, поради батькам гіперактивних дітей | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 1
1 FotoGraf  
А якщо гіпер активних дітей повен клас?

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Наше опитування
З якою метою ви відвідуєте наш сайт?
Всього відповідей: 123

Форма входу

Пошук

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Новини osvita.ua

Час життя сайту


Наша адреса: 92913,КЗ "Красноріченський ліцей",кв.Верстатобудівників,5 смт.Красноріченське Кремінського р-ну Луганської обл © 2024
Сайт створено вчителем математики Прошельцовою О.А
Створити безкоштовний сайт на uCoz